22 серпня, 3 година ночі.
Тиловий Івано-Франківськ мирно спить. В цей час група волонтерів вирушає на Схід України, щоб передати бійцям автомобілі, квадроцикли, дрони та іншу техніку. Кошти на їх закупівлю збирали з ініціативи Будівельної компанії «VD Group». Також під час відзначення 100-річчя «Народної Команди «Пробій» (м. Городенка) провели аукціон. Долучилися до його організації та проведення й Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки і працівники Івано-Франківського НДЕКЦ МВС. Загалом вдалося зібрати понад 11 мільйонів гривень. На даний час сума, погодьтеся, чималенька.
Відразу після виїзду група розподіляється на дві частини. Менша прямує на Запорізький напрямок, а більша – на Харківський. Вже в столиці остання знову розділиться, адже потрібно ще заїхати до наших хлопців в Суми. Дорога ніби й не складна, але потрібно їхати колоною сильно не розтягуючись, щоб бачити одне одного. Особливо незручно тримати такий темп водію пікапа з правим кермом. Чоловіка звати Василь і в 2004 році він виступав в Афінській Олімпіаді у стрибках в довжину.
До Києва доїжджаємо ніби без особливих проблем, але сонце вже в зеніті і на одному з автомобілів закипає система охолодження. Зупиняємось в одному з мікрорайонів міста, де наш водій Юра – кремезний хлопець з досвідом служби АТО – намагається самостійно все полагодити. Побачивши двох людей у формі, до нас підходить літній чоловік та пропонує свою допомогу. Він готовий відтягнути наше авто на сусіднє СТО, а в разі потреби навіть допомогти з житлом. Насправді це дуже щиро і зворушливо, що є такі небайдужі люди. Проте завдяки Юриним зусиллям проблему вирішуємо самостійно і гайда в напрямку Борисполя, адже вся група чекає нас там на АЗС.
Незвично, що після Полтави дорожні знаки з назвами населених пунктів замальовані чорною фарбою. По дорозі велика кількість блокпостів, але нас пропускають, адже їдемо колоною та дотримуємося всіх писаних і неписаних правил. До Харкова приїжджаємо вже затемна та паркуємось поруч з в’їздом в місто, щоб не привертати зайвої уваги. Нас зустрічають хлопці з 42-ї бригади, які чекають на свою техніку, особливо радіють «пташкам», бо потреба в них останнім часом величезна. Прощаємось та їдемо відпочивати, адже завтра о 5-й ранку підйом і знову дорога.
23 серпня – День Державного прапора України.
Залишаємо Харків, який тільки прокидається від сну та рахуємося в напрямку Донецької області. В очі кидається, що багато будівель особливо в центральній частині міста зазнавали бомбардувань, зараз вони законсервовані. Всі вулиці, до речі, в синьо-жовтих стягах. Це дуже приємно та символічно. До виїзду на трасу нас супроводжує комунальна техніка, яка поливає міські дороги. Харків – живе ! Проїжджаємо Ізюм – місто на Харківщині, яке зазнало значних руйнувань окупантами. Поруч з працюючими кафе та магазинами тут розбомблені житлові будинки. Мешканці поспішають на роботу й ніби цього не помічають.
За 2 години прибуваємо до Слов’янська на Донеччині. Готуємося до зустрічі з нашими побратимами та, як і годиться, прибуваємо до них з прапорами. Державний на кузові лафети майорить найвище ! Хлопці також нас чекали. Обіймають всіх та тиснуть руки. Видно, що техніка їм дуже потрібна, адже ворог вже близько. Тут чутно вильоти і де-не-де видно отвори від прильотів ворожої арти. Незважаючи ні на що група місцевих пенсіонерів спокійно купається у місцевій водоймі.
За сніданком спілкуємося з воїнами 10-ї ОГШБ про їхні будні на фронті. Хлопці втомлені та відчувається, що їм тут не солодко, але в очах можна прочитати слова вдячності за те, що вдома їх не забувають. Особливо їм приємно отримати малюнки діточок з Прикарпаття, які наповнені простою вдячністю та любов’ю. Тим, що так необхідно військовим у це час. Робимо кілька фото на згадку і вирушаємо назад.
Дорога до дому здається довшою. Зупиняємося на великих АЗС, щоб попити кави та перепочити. Більшу частину часу за кермом проводить головний ініціатор поїздки – Василь Миколайович Кавлак. Поруч з ним – почесний президент НК “Пробій” та надійний штурман Володимир Сергійович Ярмошук. Це вже не перша їхня волонтерська подорож на лінію фронту. Цього разу, завдячуючи спільним зусиллям отримали необхідні засоби для боротьби з ворогом 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс», 42 окрема механізована бригада 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина, 95 бригада ДШВ ЗСУ. 7-го ОСБ, 52-го ОСБ, 453 -го ОПБ та 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.
24 серпня – День Незалежності України, 4 година ранку.
Ми повертаємося до Івано-Франківська, який ще й досі мирно спить…